А вранці все чисто і холодно.
А вранці не їде тролейбус.
Набиті маршрутки – а все одно,
Знов запізнюся на лекції.
( ... )

А ви хотіли весни? Тож тримайте
За крюк парасолі, за джинсову пайту,
За руку, за талію, плечі, щоку,
За тюльпан і мімозу, за пісню Гудку…
( Далі... )

Бруківка. Середньовічні мури. Барокові та ренесансні катедри. Будинки тиснуться один до одного, наче на ринковій площі у базарний день, а між ними: двори-колодці, куди не потрапляє сонце, до старого каменя причеплені нові вивіски - українською та англійською. Це - старе місто сучасного Львову.
Асфальт, будинки-коробки, залишки дикого лісу (це парки), кіоски з цигарками та напоями, та час пік у трамваї - це сучасні околиці старого Львову.
"А чи не боялися до нас їхати?"
Люди гостинні, доброзичливі, цікаві (Львов - туристичне місто), але насторожені. "Ми - з Донецьку" - все ще звучить як провокація. Всі втомлені - і ми , і вони. Кому потрібні провокаціїї? І кулеметів на фортецях Львова нема (як і у вікнах Донецьку). А ось російську дійсно можна не розуміти. Це не шовінізм. Дійсно не розуміють. Проте українська там - співуча. Розмовляють, наче пісню співають.
Кава, канапки і філософськи розмови...
Погода тут мінлива, як настрій жіночий. Дощ, сонце, волога прохолода приходять на зміну одне одному. Травневі грози та червнева спека. А в дощ без чашечки ароматної кави ну просто неможливо! А кава тут дійсно смачна.